Історія діяльності медичних установ на території Ружинщини бере свій по­чаток з середина XIX ст., коли у двох містечках нашого краю засновуються лікарні: у Вчорайшому – за ініціативою еврейського населения, яке складало найбільшу питому частку серед жителів містечка, i в Ружині – завдяки місцевій поміщиці Целішевій.

Проте Вчорайшенська лікарня (72 ліжка) обслуговувала тільки мешканців еврейської національності, а Ружинська, маючи всього 10 ліжок, не забезпечувала реальних потреб у медичній допомозі навіть жителів містечка, яких тоді налічувалося близько 2500 oci6, не згадуючи вже про мешканців навколишнix сіл. Отож більшість жителів Ружи­нщини використовували народні засоби лікування, звертались до знахарів, а у випадку пологів вдавались до послуг бабки-повитухи. На жаль, прізвища медичних працівників Вчорайшенської та Ружинської лікарень, що функціонували у другій половині XIX ст., з’ясувати не вдалося…

Восени 1920 р., після кількарічної перерви, викликаної подіями громадянcької війни, лікарня у Ружині відновила свою роботу. Розташована вона була у двох будинках по вулиці Поштовій (теперішня назва – вулиця Перших Комунарів. У першому будинку були влаштовані xipypгічнe, дитяче, гінекологічне, травматологічне i ЛОР-відділення по 5 ліжок кожне. В другій будівлі – пологове відділення.

У 1920 роках у Ружинській лікарні працювали О.Д. Лялявська, Голуб, Манixac. Окрім того, медичну допомогу жителям Ружина i навколишніх сіл надавав приватний лікар Броніслав Дмитрович Володзько, який приймав хворих у себе вдома. Будинок його зберігся донині – зараз це приміщення Ружинського відділення ощадбанку України.

На початку 20-х років відкривається медамбулаторія у Bepxiвні i лікарня на 15 ліжок у Білилівці. Діяла тоді також лікарня у Топорах, у садибі знаменито­го професора-терапевта Образцова.

В 1923 poцi, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, утворюється Ружинський, Вчорайшенський i Білилівський райони, i лікарні у їхніх центрах одержують статус районних. Проте вже у листопаді 1924 р. Білилівський район було ліквідовано, i Білилівська лікарня стає просто дільничним медичним закладом. Головним лікарем у ній починає працювати Іван Іванович Андрусенко.

Медики працювали у надзвичайно важких умовах: у лікарських установах постійно не вистачало білизни, не було необхідного медичного обладнання, взимку особливої гостроти набувала проблема опалення приміщень. Незадовільний санітарний стан помешкань, надмірне скупчення будівель сприяли поширенню епідемічних захворювань, особливо – черевного тифу. А лікувати було нічим: на кожного жите­ля з виділених на охорону здоров’я коштів припадало по 23 коп. у 1926 р.; по 44 коп. – у 1927 р. Тому рівень смертноcтi населения був дуже високим.

Наприкінці 20-х років, для покращення медичного обслуговування, ра­йони були поділені на лікарські дільницi, зокрема Ружинський район – на 14 дільниць. Тоді у Ружинській районній лікарні працювали лікарі О.Д. Лялявсь­ка (терапевт), Козачинський (xipypr), Глухарьова, подружжя Добжанських, Городецький, Айзенберг, Г.М. Данилюк (фельдшер), а також Б.Д. Володзько (невропатолог), який залишив приватну лікарську практику i перейшов на роботу в лікарню.

На початку 1930-х років у селах Ружинщини діяли медпункти: в Огіївці (завідуючий Ю.А. Шидло), Березянці (зав. В. Ковба), Бистрику (зав. К.Г. Колесник), Княжиках (зав. Темченко), Зарудинцях (зав. Зіневич), Вільнопіллі (зав. I. С. Ковальчук), Bepбiвці (зав. Корзун), Ягнятинi (зав. Н.С. Таранчук); медамбулаторії у Bepxiвнi (зав. Я.В. Білий) та Чорнорудці (зав. Д.М. Борівський); лiкapнi у Топорах (головний лікар до 1935 р. Томчак), у Бiлилівці (гол. лікар I.I. Андрусенко, його заступник Шевчук, лікapi Цаюк i Д. Байчук) i у Вчорайшому (Кухар).

У 1934 році було завершено будівництво нового приміщення Ружинської лікарні на 50 місць. Тоді тут працювали О.Д. Лялявська (терапевт), Й.С. JIi6epзон (xipypг, гінеколог), Б.Д. Володзько (терапевт, окуліст), Г.М. Гольденберг (завідуюча Ружинською районною дитячою консультацією), Г.М. Данилюк (фе­льдшер). Kepiвництво охороною здоров’я в paйонi здійснював Т.Л. Лоскучерявий.

У 1935 poці кількість ліжок у Топорівській дільничній лікарні було збільшено до 25, головним лікарем призначено Костянтина Максимовича Фроло­ва.

Цього ж року Огіївський медпункт перетворено у медамбулаторію.

В основному вci вищезгадані медпрацівники продовжували працювати до початку німецько-фашистської окупації. 29 грудня 1943 р. Ружин було звільнено від фашистів. Слідом за наступаючими частинами Радянської Армії йшли військові меди­ки санітарного батальйону, які влаштували у приміщені середньої школи xiрургічний госпіталь. Так як поранених поступало дуже багато,- частину з них розмцщували i в районій лікарні. Але i в ній наявних ліжок та місць виявилося недостатньо, тому бійців почали влаштовувати у будинку навпроти – у приміщені Ружинського поштово-телеграфного відділення. Поранені лежали просто на підлозі, вистеленій соломою. За бійцями потрібен був догляд, i лікаpi, фельдшери, санітари падали з нiг від утоми.

3 вигнанням фашистів відновлено роботу 20 ФАПів у селах Ружинщини, працівники яких також виконували чимало роботи з надання лікарської допомоги пораненим бійцям i місцевому на­селенню.

Багато медиків, які почали працюва­ти у нашому районі в 1940-1950-х ро­ках, також мали за плечима неабияку лікарську практику. Серед них лікарі І.А. Анісімов, П.В. Биченко, П.А. Бойко, I.К. Пивоваров. Пройшли нелегки­ми дорогами війни фельдшери П.П. Кислюк, I.I. Мальцев, В.М. Сускін, В.П. Щербатюк, медсестри Л.С. Анісімова, О.М. Васильева, Я.Ф. Передрій, П.Д. Пешко та інші. У період з 1945 по 1947 pp. заввідуючою Ружинським райздороввідділом була фельдшер Mapiя Пилипівна Мельник, відмінник охорони здоров’я СРСР, а завідуючим райлікарнею – Коломьєць.

3 1947 року вводиться посада го­ловного лікаря районної лікарні. На неї призначається лікар-рентгенолог Радченко, який одночасно заввідував райздороввіділом.

На початку 1950-х років силами працівників Ружинської райлікарні розпочинається спорудження допоміжних будівель. В 1953 році лікарню було розширено до 75 ліжок. У 1959 році відкрили нові приміщення для пологового та дитячого відділень на 25 ліжок, а 1962 році – зводяться адміністративний корпус i пральня. Таким чином, кількість ліжок у районній лікарні вдалось збільшити до 150.

Лише на початку 1960-х до вcix відділень була підведена вода. Але залишилась ще одна важлива обставина, яка не дозволяла повноцінно працювати: щоденно після 23-ї години припинялась подача електроенергії i у випадку невідкладної операції асистентам доводи­лось присвічувати xipyprвi гасовими лампами. В 1962 році, завдяки сприянню замміністра охорони здоров’я УРСР Семена Семеновича Лаврика, при районній лікарні була встановлена автоно­мна електростанція. На початку 1960-х pp. у дев’яти відділеннях ЦРЛ працювало 130 медичних працівників. 3 них – 15 лікарів з вищою освітою i 62 середніх мед-працівники. Лікарня мала тоді три машини швидкої допомоги.

Haприкінці 1960-х у Ружинському районі, окрім ЦРЛ, функціонували ще п’ять дільничних лікарень (у Білилівці, Вчорайшому, Bepxiвнi, Огіївці, Топо­рах), тублікарня у Шпичинцях, 36 ФАПів i один здоровпункт, три молочні кухні (у Ружині, Білилівці i Вчорайшому), в яких працювало 27 лікарів, 220 середнix медпрацівники, акушерів, медсестер, 239 oci6 обслуговуючого персоналу. Ба­зами передового досвіду протягом багатьох років постійно були Білилівська дльнична лікарня (гол. лікар П.А. Бойко), Вчорайшенська дільнична лікарня (гол. лікар А.О. Закревський), Немиринецький ФАП (зав. М.П. Мельник).

У 1975 році завершується будівництво нового корпусу на 340 ліжок у Ружині i ще одного окремого приміщення Білилівської дільничної лікарні. У центральній районній лікарні головним лікарем тоді був А.С. Колесник, а в Бiлилівській дільничній – П.А, Бойко. Медичний заклад, очолюваний Бойко Петром Андрійовичем, i в 1970-х залишався ба­зою передового досвіду. П.А. Бойко умів згуртувати й максимально мобілізувати вміння та здібності колег у найвідповідальніші моменти, i сам особисто був для них зразком. За увесь час роботи xipypra П.А. Бойка практично ні у кого з його паціентів не було післяопераційних ускладнень. Доводилось Петру Андрійовичу виконувати взагалі унікальні операції; запрошували його на роботу в Жито­мир, але не уявляв він життя без свого колективу, без односельців, яким був, дуже потрібний. Найвищою нагородою для нього були вдячні слова врятованих ним людей, а держава відзначила його, присвоївши звання «Заслужений лікар УРСР».

Не менше піднесених слів заслуговує багаторічна caмoвiддaнa праця Олександри Дмитрівни Лялявської, подружжя Биченюв – Людмили Євтихіївни i Пет­ра Васильовича, його сестри Ганни Єреміївни Биченко – лiкapя-пeдiaтpa. Малюкова смертність тоді з року в рік у Ружинському районі була найменшою в облаcтi. Тому Ружинська лікарня стала ба­зою передового досвіду.

В другій половині 1970-х років було відкрито ФАП у Бистріївці, зводиться новий корпус Вчорайшенської дльничної лікарні, що дозволило кількість ліжок у ній збільшити до 75.

У 1980-х роках мережа медичних установ району розширюється: будуються нові приміщення ФАПів у Сахнах, Мар’янівці, Зоряному, Городку, Ягнятині, створюються лікувальні амбулаторії в Огіївці i Чорнорудці. В районi тоді працювало 737 медиків. 3 них – 69 лікарів i 325 медсестер. Обласним відділом охорони здоров’я відзначалася праця завідуючого дитячим відділенням центральної районної лікарні Г.П. Чорноокої, завідуючих фельдшерсько-акушерськими пунктами с. Городок (Г.А. Котлярчук), с. Чорнорудки (B.C. Єдинак), с. Шпичинці (Г.А. Панчук), с. Немиринці (В.В. Шишко), лікарів ЦРЛ (М.П. Зозулі, А.Д. Омельчука, А.Д. Капури, Г.А. Поліщука, П.А. Величка, Б.П. Кави, Г.Т. Ярової, Г.С Би­ченко i П.В. Биченка).

1990- тi роки були позначенні негативними процесами в українській економіці, що одразу відбилося на фінансуванні системи закладів охорони здоро­в’я. Головний лікар Територіально медичного об’єднання В.Г. Науменко у своїй статті від 26 червня 1998 року відзначав, що бюджет охорони здоро­в’я 1998 року становив 1,3 мльйона гривень, або 37 гривень на одного жителя району. Потрібно було шукати якісь неординарні шляхи виршення проблеми дефіциту коштів.

З 1998 по 2020 роки на посаді головного лікаря Ружинської центральної районної лікарні був лікар-травматолог, депутат районної та обласної ради Микола Петрович Зозуля. Він вбачав вихід із кризи у використані альтернативних джерел фінансування i матеріально-технічного забезпечення медичних закладів району. Центральна лікарня мала своє підсобне господарство i садок фруктових дерев, тому в раціоні хворих постійно були м’ясо, салати iз свіжих овочів, компоти, фіточаї. Медичне обслуговування мешканців району здійснювалось Ружинською ЦРЛ та комплексом медичних установ району, до складу якого вхо­дила одна дільнична лікарня, 7 лікарських амбулаторій i 34 ФАПи та ФП. У районі працювало 84 лікарі 216 середніх медпрацівників i 106 oci6 обслуговуючого персоналу. Центральна районна лікарня має 10 відділень: поліклінічне (зав. П.П. Гандзюк). терапевтичне (зав. B.I. Білоус), неврологічне (зав. О.А. Павлік), xipypгічне (зав. В.О. Коломієць), пологове, акушерсько-гінекологічне (зав. А.М.Шпак), інфекційне (зав. А.І. Помирляну), інтенсивної терапії (зав. О.А. Боденчук), дитяче (зав. В.Г. Науменко).

Високе звання відмінника охорони здоров’я присвоєно лікарям П.А. Величку, Б.П. Kaвi, В.О. Коломійцю, А.І. Помирляну, I.M. Ше­вчуку

З 2020 по 2021 рік тимчасово виконував обов’язки директора лікар-невропатолог Олександр Анатолійович Павлік, а з листопада 2021 року по травень 2023 року був директором Ружинської ЦРЛ.

З 2023 року і по теперішній час на посаді директора працює Ніна Олександрівна Туранська.

В лікарні працює: лікарів- 34, середніх медичних працівників -70, інший персонал – 54.

Лікарня має ліцензію на медичну практику, ліцензію з ядерної та радіаційної безпеки державної інспекції ядерного регулювання України.